- привідець
- —————————————————————————————приві́децьіменник чоловічого роду, істотавинуватець; заводій; ватажокрозм.
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
привідець — рідко приво/дець, дця, ч., розм. 1) Призвідник бунту, змови і т. ін. || Заводій (звичайно на гулянці). || Той, хто є причиною чого небудь; винуватець. || Організатор чого небудь. 2) Те саме, що ватажок 1). || Організатор, ідейний, політичний… … Український тлумачний словник
привідник — а, ч. Те саме, що привідець … Український тлумачний словник
привідця — рідко приво/дця, і, ч., розм. Те саме, що привідець … Український тлумачний словник
приводець — див. привідець … Український тлумачний словник